Главная ×
Главная

Невідкладним заходом для української мови зараз є саме ухвалення закону - правник Ірина Кравець

Александр Кузьменко, 04 июня 2018, 1:01

Фото: Фейсбук Ірини Кравець

Правник зі Львову Ірина Кравець проаналізувала для Кharkov.news текст Указу Петра Порошенко про українську мову

Кharkov.news вже писали, що в ході робочої поїздки в Івано-Франківську область Президент України Петро Порошенко підписав Указ «Про невідкладні заходи щодо зміцнення державного статусу української мови та сприяння створенню єдиного культурного простору України». Ми вирішили звернутись за коментарем та розгорнутим юридичним аналізом цього документу до правника зі Львову – Ірини Кравець. Пропонуємо увазі наших читачів невеличке інтерв’ю з нею.

У преамбулі до Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо зміцнення державного статусу української мови та сприяння створенню єдиного культурного простору України» зазначено - «забезпечення додержання конституційних гарантій щодо всебічного розвитку і функціонування української мови як державної в усіх сферах суспільного життя на всій території України, посилення її консолідуючої ролі в українському суспільстві як засобу зміцнення державної єдності, ураховуючи необхідність захисту національного мовно-культурного та мовно-інформаційного простору, підтримки розвитку національної культури, заохочення процесів її інтеграції у європейський та світовий культурний простір».

Що саме Ви, як правник, можете сказати про цей документ?

Коли ми читаємо Указ Президента України №156/2018 з промовистою назвою «Про невідкладні заходи щодо зміцнення державного статусу української мови та сприяння створенню єдиного культурного простору України»  ми мали б дати собі відповідь на два питання.

Перше - чи спрямований він на «зміцнення державного статусу української мови та сприяння створенню єдиного культурного простору України». – Однозначно, так.

Друге – чи є, враховуючи важливість  питання державної мови  в Україні, його достатньо. Однозначно, ні.

Які тези Ви вважаєте недостатніми?

Якщо коротко, згадати про те, що ж саме передбачено Указом - це створення експертної групи, розроблення та затвердження відповідної державної програми на 10 років, впровадження виконання програми на місцях.

Якщо детальніше щодо створення експертної групи, то в Указі визначено, що у місячний строк,  Кабінетом Міністрів України утворюється експертна група для:

здійснення комплексного аналізу сучасної мовно-культурної ситуації в Україні,

розроблення за результатами такого аналізу критеріїв оцінки ефективності державної мовної політики і політики у сфері культури

розроблення  механізмів моніторингу мовно-культурної ситуації на постійній основі

Отже завданням експертної групи є - аналіз ситуації/критерії оцінки ефективності політики/ механізми моніторингу.

Це стосовно експертної групи, а щодо реалізації закладеного до Указу?

Цікавим є механізм передбачений Указом зі створення самої програми. Передбачено, у двомісячний строк,  розроблення та затвердження Кабінетом Міністрів України ДЕРЖАВНОЇ ЦІЛЬОВОЇ ПРОГРАМИ на 2018 - 2028 роки, спрямованої на «забезпечення всебічного розвитку і функціонування української мови як державної в усіх сферах суспільного життя, створення єдиного культурного простору України та збереження цілісності культури». Окреслено напрямки заходів.

Є такий Закон України від 2004 року «Про державні цільові програми», у ньому  визначено засади  розроблення,  затвердження  та виконання державних цільових програм.  Цим законом передбачено такі основні стадії  розроблення державних цільових програм :

- розроблення та громадське обговорення концепції програми;

- схвалення концепції  програми

- прийняття   рішення   щодо розроблення  проекту програми;

- розроблення проекту програми (визначення заходів і  завдань,  що  пропонуються  для  включення до неї,  а також обсягів і джерел фінансування;

- державна експертиза проекту програми.

На що тут, за Вашою думкою, варто звернути увагу?

Законом «Про державні цільові програми» прямо передбачено громадське обговорення концепції програми.

У питаннях формування державної політики в Україні законодавством України визначено чіткий порядок залучення громадськості до участі  в  управлінні  державними справами.  Відповідно до нього, в обов’язковому  порядку  проводяться  консультації з громадськістю (публічне громадське обговорення, електронні консультації з громадськістю)- щодо   проектів  державних  і  регіональних  програм  економічного,  соціального і культурного розвитку.   Строк   проведення   таких   консультацій з громадськістю повинен становити не менш як 15 календарних днів. 

Указом Президента встановлено Кабінету Міністрів України двомісячний строк на розроблення та затвердження програми, при цьому КМУ має врахувати пропозиції експертної групи. Так, п.1 Указу визначено в складі експертної групи «інститути громадянського суспільства», що не тотожнє  «громадськості»,   пропозиції експертної групи не можуть підміняти собою встановлену процедуру громадських обговорень.  Яким чином корелюються механізми розроблення програми зазначені в Указі із чинним законодавством України  у питанні процедури державних цільових програм, мені пояснити важко.

І це єдине що викликає питання у документі?

Більше того, згідно Указу Президента Кабінет Міністрів України має не лише розробити, а й затвердити програму. Виходячи з формулювань преамбули самого Указу №156/2018  («…необхідність захисту національного мовно-культурного та мовно-інформаційного простору, підтримки розвитку національної культури..») та його змісту, де пунктом 3 покладено реалізацію програми на всі без виключення обласні державні адміністрації -  програма на 2018 - 2028 роки є загальнодержавною  національно-культурною цільовою програмою.

Згідно ж зі ст. 10 Закону України «Про державні цільові програми» - загальнодержавні програми національно-культурного розвитку за поданням Кабінету Міністрів України затверджуються законом, тобто затверджуються Верховною Радою України, а не Кабміном.

Так, Указ Президента України №156/2018 спрямований на невідкладні заходи щодо зміцнення державного статусу української мови та сприяння створенню єдиного культурного простору України. Він окреслює стратегічні цілі. Затвердження державної  програми у цьому питанні (з дотриманням законних процедур) – дійсно важливий і необхідний крок на майбутнє. Але на майбутнє.

А зараз, враховуючи що 28 лютого 2018 року Конституційний суд визнав неконституційним закон України  «Про засади державної мовної політики» (більш відомий за прізвищами ініціаторів його ухвалення депутатів від Партії регіонів Сергія Ківалова і Вадима Колесніченка),  відтак зараз Україна живе, за виключенням Конституції, без законодавства, що регулює використання державної мови у всіх сферах. 

Здавалось, зі втратою чинності цього Закону, знову діятиме Закон Української РСР «Про мови в Українській РСР», проте це не так.  Скажімо, 6 березня 2018 року, суддя Конституційного Суду України,  доповідач у цій справі - Ігор Сліденко, зазначив виданню Укрінформ наступне. Я цитую - «…в даному випадку ухвалене Конституційним судом рішення про неконституційність мовного закону не означає автоматичне повернення до попередніх редакцій. Чому? Це не передбачено статтею 152 Конституції. Теоретично, норма щодо відновлення попереднього законодавства повинна міститися безпосередньо в самому рішенні Конституційного суду. У даному рішенні цього немає, тобто дія попереднього закону автоматично не поновлюється. Зараз ми маємо справу  з правовою лакуною (прогалиною), коли суспільні відносини на законодавчому рівні не регулюються нічим, а лише нормами Конституції», - цитує нам Ірина Кравець видання Ukrinform

Тобто, не дивлячись на те, що норми Конституції мають пряму дію, нічого іншого поки немає?

Наголошу окремо - «правова прогалина, коли суспільні відносини на законодавчому рівні не регулюються нічим, а лише нормами Конституції.»   І розуміти це дуже важливо!  Голосні заголовки у ЗМІ, з повідомленнями про цей Указ Президента, можуть створити у громадськості хибне враження,  що питання державної мови вирішене.

Насправді ж, «невідкладним заходом»  зараз є  саме ухвалення мовного закону. Того самого мовного закону (одного з багатьох законопроектів, що вже роками лежать у Секретаріаті Верховної Раді) про який чомусь забули, з прийняттям  Указу Президента України №156/2018. 

Саме Закон  є нормативним правовим актом вищої юридичної сили, який визначає відправні засади правового регулювання суспільних відносин, а Указ Президента є підзаконним нормативно-правовим актом.  Саме тому, згідно  статті 93 Конституції України, право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України належить Президентові України, а законопроекти, визначені Президентом України як невідкладні, розглядаються Верховною Радою України позачергово – висловилась Кharkov.news правник Ірина Кравець зі Львову. 

Читать по теме:
В Україні має початися створення єдиного культурного простору на базі української мови

Похожие новости
Комментарии